Велес — бог древніх українців

Велес — один із найзагадковіших богів давньої України, бог мистецтва, краси, щастя й любови, опікун тварин, покровитель волхвів, ясновидців, віщунів.

У русько-візантійських договорах поряд із громовержцем Перуном згадується Велес: Перун сприймається візантійцями як бог оружжя, а Велес — як бог золота, тому на знак вірности йому клали перед кумиром-образом золото та «пили воду із золота».

Велеса починали згадувати з новорічної ночі. Ці святкування тривали шість днів. Пізніше вони були присвячені до християнського Богоявлення.

Велес вважався помічником хліборобів. Коли дозрівали хліба, у полі робили закрутки, які називали «завивати Велесу бороду», тобто дарували богові-охоронцю межі пучок золотих колосків. Так само на початку жнив перші дозрілі колоски присвячували Велесу — божеству, що доглядає за нивами.
З Велесом пов’язане сузір’я Волосожари (також Стожари, Баби-звізди, Квочка і Плеяди). Ці зірки вважаються дружинами Велеса. Їхнє сяйво віщує ловцям вдале полювання на ведмедя. Деякі дослідники гадають, що Велес — одне із найдавніших божеств, корені якого виходять ще з ведмежого культу неандертальців.

Слід згадати також підробку 20 століття «Велесову книгу», в якій розміщена молитва до цього бога: «Молили Велеса, отця нашого, хай потягне в небі комонь Суражіїв, хай зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи».

Велес в переказах

Іноземно-український словничок:

Зброя — оружжя
Традиція — звичай
Приурочено — присвячено
Міт, міф — байка

Герой — славетник

Мисливець — ловець, полювач, звіробій
Цікавий — рупий
Історія — дієпис, перен. пригода
Варіанція, варіант — відміна
Шлюб — подружжя
Монастир, абатство — обитель
Титул — звання
Рятувати — вибавляти, спасати
Атрибут — належність
Символ — знамено
Бачити — видіти

Українська мітологія — Велес